Ментальне здоров'я під час війни поради батькам
"Дитина не хоче йти до дитячого садка: як реагувати на скаргу батьків?"
Батьки вважають, якщо їхній дитина не хоче ходити до дитячого садка, то винний воспитатель, інші діти, заклад. І йдуть до вас з'ясовувати стосунки. Є три найпоширеніші варіанти скарг батьків, з якими ви можете зіткнутися. Тож щоб не розпалити полум'я конфлікту, скористайтеся порадами, як правильно говорити з батьками залежно від ситуації.
Коли дитина не хоче ходити до дитячого садка, батьки починають висувати претензії. Щоб вирішити конфлікт на самому початку, насамперед з'ясуйте, в чому батьки бачать причину і спробуйте з'ясувати дійсну причину такої поведінки дитини. Скажімо, батьки можуть звинувачувати вихователя чи інших дітей, а виявити, що проблема в емоційному неблагополуччі сім'ї. + На трьох прикладах розглянемо, які претензії можуть мати батьки, і як побудувати бесіду, щоб уникнути конфлікту.
Коли дитина не хоче ходити до дитячого садка, батьки починають висувати претензії. Щоб вирішити конфлікт на самому початку, насамперед з'ясуйте, в чому батьки бачать причину і спробуйте з'ясувати дійсну причину такої поведінки дитини. Скажімо, батьки можуть звинувачувати вихователя чи інших дітей, а виявити, що проблема в емоційному неблагополуччі сім'ї. + На трьох прикладах розглянемо, які претензії можуть мати батьки, і як побудувати бесіду, щоб уникнути конфлікту.
Приклад 1. Батьки звинувачують вихователя Мама чотирирічної Катрусі жалітися, що донька боїться виховательку — енергійну вимогливу жінку — і тому не хоче ходити до садка. Проблема виникла лише цього року, а в минулому році її не було, хоча вихователі не змінилися. Якщо батьки відкрито звинувачують вихователя, дайте зрозуміти, що ви їх почули, врахуєте їхню думку та допоможете. Будьте уважні, проявіть професійну витримку. Батьки мають відчути, що ви готові взаємодіяти, що не закриваєтеся і хочете покращити ситуацію. Розпитайте про проблеми та очікування. З'ясуйте у батьків, що їх турбує. Дізнайтесь, яких дій вони чекають від вас. Так налаштуєте батьків на співпрацю та отримаєте інформацію про слабкі сторони професійної діяльності працівників. Чи не оцінюйте. Не підтверджуйте та не опитуйте висловлювання батьків про вихователя. Якщо треба щось сказати про нього, говоріть про його професійні якості, наприклад, досвідченість. Нейтрально висловлюйтесь про власні спостереження за поведінкою працівника. Наприклад, вихователь уважний до дітей, заохочує до самостійності, ніколи не говорити поганого про батьків. Ідіть назустріч. Батьки мають розуміти — ви знаєте, що відбувається в закладі. Якщо вихователь говорив із вами про дитину, чесно скажіть про це батькам. Наприклад, «Ольга Петрівна говорила, що Катруся частенько плаче увечері, коли інших дітей забирають додому». Якщо висловлювання вихователя негативні, згладжуйте їх чи не озвучуйте. Наприклад, скажіть, що вихователь згадував про дітей, які ще не адаптувалися до дитсадка або, навпаки, говоривши, що у когось із дітей є труднощі. Поясніть. Батьки звинувачують вихователя, бо не можуть зрозуміти поведінку дитини. Розкажіть батькам про можливі причини, через які дитина не хоче ходити до дитячого садка: дитина покидає дім, переживає, що її можуть не забрати. Запитайте: «Можливо, справа не у вихователі?». Аргументуйте своє запитання: «Не у всіх дітей виникає така проблема», «Може бути багато причин, з'ясуймо», «А Катруся раніше залишалася з кимось із дорослих, не з батьками, хоч би на пів дня?». Розгляньте ситуацію зі всіх боків. Батьки, які звинувачують вихователя, не можуть об'єктивно оцінити ситуацію. З'ясуйте разом із батьками: коли виникла проблема; як часто повторюється; чи бувають дні без сліз; як цій проблемі зарадити. Дізнайтеся, як дитина взаємодіє з іншими дорослими, часто вона залишається без батьків. Запитайте, чи є різниця у ставленні дитини до інших працівників закладу. Навіть якщо проблема справді у відносинах із вихователем, донесіть до батьків, що це не єдиний чинник небажання дитини ходити до дитячого садка. + Запропонуйте розв'язання проблеми. Назвіть два конкретні способи, як розв'язати проблему. Наприклад, запропонуйте разом із батьками поговорити з вихователем, проконсультуватися з практичним психологом. Порекомендуйте, як навчити дитину заспокоюватися, у які ігри можна пограти.
Приклад 2. Батьки звинувачують інших дітей Мама п'ятирічного Сергічка жалітися, що син не хоче ходити до дитячого садка, бо там багато хуліганів. Сергійко просто не може — і не винний! — почуватися добре поруч із такими дітьми. Адже хлопчик звик до тиші, вдома панує культурна атмосфера, ніхто не підвищує голосу. Тому він не хоче ходити до дитячого садка і взагалі майже ні з ким у групі спілкуватися не хоче. Ваше завдання — зрозуміти, чи є в групі діти, які завдають шкоди одноліткам. Запитуйте конкретно, щоб розібратися в ситуації: коли саме і що сталося; хто брав участь у конфлікті; чи знають про це вихователь, батьки; чи зверталися батьки до вихователя, практичного психолога, батьків дітей-кривдників. Коротко запишіть відповіді батьків. Якщо у групі є діти-агресори, то це може бути початком тривалої роботи. Тримайте нейтралітет. Не виправдовуйте і не критикуйте дітей та сім'ї, до яких є претензії у батьків. Займіть нейтральну позицію. Поговоріть про реакцію дитини. Запитайте батьків, як реагує дитина на ситуації, про які йдеться. Дізнайтеся, чи може вона постояти за себе, як володіє собою, висловлює емоції, чи може звернутися за допомогою до вихователя. За відповідями батьків зрозумієте тип поведінки дитини. Розкажіть про дитину, але не використовуйте негативні характеристики. Наприклад: «Я так розумію, ваша дитина яскраво виражає емоції, тому може здатися, що вона найгаласливіша»; «Даринка поки не знає, як реагувати, якщо хтось штовхається»; "Михасик хоче спілкуватися, але часто виникають непрості ситуації". Намагайтесь фокусувати розмову на дитині та її сім'ї — хай батьки прокоментують дії дитини. Переключіть увагу. Якщо у групі є діти, про яких батьки відгукуються позитивно, з'ясуйте, що відрізняє їх від «винних» дітей. Поміркуйте, чи можна влаштувати спілкування у групі так, щоб дитина більше спілкувалася з «хорошими» дітьми. Запропонуйте розв'язання проблеми. Скажіть, що, на вашу думку, причина складнощів у взаємодії дітей. Підкресліть, що бачите у цьому проблему. Спирайтеся на свій досвід, щоб порадити батькам, які якості варто зміцнювати у дитини. Наприклад, навчити її одразу говорити, якщо їй щось не подобається чи неприємно, просити вибачення, ініціювати гру тощо.
Приклад 2. Батьки звинувачують інших дітей Мама п'ятирічного Сергічка жалітися, що син не хоче ходити до дитячого садка, бо там багато хуліганів. Сергійко просто не може — і не винний! — почуватися добре поруч із такими дітьми. Адже хлопчик звик до тиші, вдома панує культурна атмосфера, ніхто не підвищує голосу. Тому він не хоче ходити до дитячого садка і взагалі майже ні з ким у групі спілкуватися не хоче. Ваше завдання — зрозуміти, чи є в групі діти, які завдають шкоди одноліткам. Запитуйте конкретно, щоб розібратися в ситуації: коли саме і що сталося; хто брав участь у конфлікті; чи знають про це вихователь, батьки; чи зверталися батьки до вихователя, практичного психолога, батьків дітей-кривдників. Коротко запишіть відповіді батьків. Якщо у групі є діти-агресори, то це може бути початком тривалої роботи. Тримайте нейтралітет. Не виправдовуйте і не критикуйте дітей та сім'ї, до яких є претензії у батьків. Займіть нейтральну позицію. Поговоріть про реакцію дитини. Запитайте батьків, як реагує дитина на ситуації, про які йдеться. Дізнайтеся, чи може вона постояти за себе, як володіє собою, висловлює емоції, чи може звернутися за допомогою до вихователя. За відповідями батьків зрозумієте тип поведінки дитини. Розкажіть про дитину, але не використовуйте негативні характеристики. Наприклад: «Я так розумію, ваша дитина яскраво виражає емоції, тому може здатися, що вона найгаласливіша»; «Даринка поки не знає, як реагувати, якщо хтось штовхається»; "Михасик хоче спілкуватися, але часто виникають непрості ситуації". Намагайтесь фокусувати розмову на дитині та її сім'ї — хай батьки прокоментують дії дитини. Переключіть увагу. Якщо у групі є діти, про яких батьки відгукуються позитивно, з'ясуйте, що відрізняє їх від «винних» дітей. Поміркуйте, чи можна влаштувати спілкування у групі так, щоб дитина більше спілкувалася з «хорошими» дітьми. Запропонуйте розв'язання проблеми. Скажіть, що, на вашу думку, причина складнощів у взаємодії дітей. Підкресліть, що бачите у цьому проблему. Спирайтеся на свій досвід, щоб порадити батькам, які якості варто зміцнювати у дитини. Наприклад, навчити її одразу говорити, якщо їй щось не подобається чи неприємно, просити вибачення, ініціювати гру тощо.
Приклад 3. Сім'я чи дитина емоційно неблагополучні Мама шестирічного Сашка жалітиметься, що їй ніколи бігати до садка, бо на роботі суцільні проблеми. Потім загрожує прийти з адвокатом. Наступного разу жалібно просити допомоги, бо Сашко плаче щоранку та щовечора. А вся справа в тому, що йому в садку погано. Навіть адекватні дорослі можуть бути недоречно емоційними. Придивіться, чи в змозі співрозмовник керуватиме своїми емоціями, чи зберігає самокритичність, чи не відволікається від проблеми. Якщо це не так, то це ознаки психологічного неблагополуччя, а іноді й найглибших проблем. Підключіть до роботи із такими сім'ями практичного психолога. Підготуйте фахівця до їхнього візиту, розкажіть про свої враження від спілкування з батьківщиною. Уточніть жалобы. Дізнайтесь, що саме не подобається батькам і чому. Детально розпитайте, в чому вони бачать причини проблем і яку допомогу хочуть отримати від вас. Заспокойте. Не кажіть прямо про емоційний стан батьків. Запропонуйте чай чи воду, виявіть невербальну підтримку, наприклад, кивайте, не квапте, не перебивайте, дайте домовити. Упевнюйте: говоріть про достоїнства дитячого садка, висловлюйте впевненість, що ситуація розв'яжеться позитивно. Наприклад: "У нас досвідчені вихователі, продумана концепція роботи", "Ми цінуємо дітей, ми співпрацюємо", "Це питання ми вирішимо". Використовуйте прийом «відчуваю – роблю». Якщо батьки говорять про свої емоції чи про яскраве вираження емоцій дитиною, використовуйте психологічний прийом «відчуваю — роблю». Спитайте батьків, що вони роблять, коли це відчувають; що відчувають, коли дитина так робить. Ці запитання допоможуть встановити зв'язок між почуттями та діями. З відповідей ви зрозумієте, як батьки поводяться, коли виникають емоційно насичені ситуації. Зверніть увагу на емоції дитини. Небажання ходити до дитячого садка може бути проявом іншої проблеми. Скажіть, що сильні емоційні реакції означають, що у дитини накопичилися негативні емоції. З'ясуйте з батьками, чи відрізняється ставлення дитини до дитячого садка, дітей, вихователя у різні дні. Якщо так, обговоріть, від чого це залежить, чи є інші фактори. Насамкінець зазначимо, що для роботи з батьками немає готових технологій і рецептів. Успіх залежить від інтуїції, ініціативи та терпіння педагога, його вміння знайти індивідуальний підхід до кожної батьківщини. Проте слід пам'ятати, що правила конструктивної комунікації дають змогу уникнути більшості непорозумінь, що спричиняють конфлікти.
+ ЦЕ КОРИСНО ЗНАТИ!
Типи поведінки дітей «Вибуховий». Дитя так бурхливо висловлює гнів і образ, що зауваження роблять йому, а не кривдникові. "Тишко". Тихий дитина не може постояти за себе. Зазвичай такі діти не хочуть звернутися по допомогу. "Провокатор". Провокатори все роблять напоказ, грають на публіку. Такі діти навмисне створюють гострі ситуації, щоб привернути увагу. "Мімоза". Дуже вразлива дитина. Вона легко ображається. Може почати турбуватися навіть через ситуацію, в якій ніхто не хотів її зобразити.
Немає коментарів:
Дописати коментар