ПРИНЦИПИ ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ: ПОШИРЕНІ ПРОБЛЕМИ Й ДЕФІЦИТ НУТРІЄНТІВ
Дитина вперше йде до дитячого садка. Батьки очікують на цю подію зазвичай із тривогою: як дитина почуватиметься, чи швидко звикне, чи буде хворіти тощо. Тривожні очікування батьків зумовили появу численних міфів про адаптаційний період.
Ми зібрали сім найпоширеніших із них. Відтак з’ясували, чи дійсно ці міфи правдиві
Щороку в дитячий садок приходять нові діти і їхні батьки звертаються до педагогів майже з однаковими запитаннями щодо адаптації. Чимало таких звернень починаються словами «А ми читали, що…» або «А нам говорили, що…» Щоб заспокоїти батьків майбутніх вихованців, проведіть для них консультацію та розвійте найпоширеніші міфи про адаптаційний період.
Вік
Міф. Що молодша за віком дитина, то легше вона адаптується до умов дитячого садка.
Реальність. Найважливіше питання щодо процесу адаптації — чи готова дитина розлучитися з мамою та встановлювати контакти з новими незнайомими дорослими й дітьми, дотримуватися складних і не завжди зрозумілих для неї соціальних норм і правил поведінки. Зважте ще й на такий чинник: що молодша за віком дитина, то більша в неї потреба в мамі. Тому вона складніше переживає розлуку.
Більшість психологів дотримується думки, що найліпше віддавати дитину до дитячого садка з трирічного віку. Щоб дитина впевнено пристосувалася до нових умов життєдіяльності, її організм має вміти або бути готовим адекватно реагувати на них. Однак прямої залежності між віком дитини та характером адаптації немає.
Сльози
Міф. Якщо дитина плаче, то їй погано в дитячому садку.
Реальність. У період адаптації дитина вранці під час прощання з рідними ще довгий час може плакати. Проте якщо дитина швидко заспокоюється після того, як мама пішла, йде на контакт, бере участь у спільних справах, то такі сльози — не показник дезадаптації. Можливо, ці сльози — виключно «для мами». Дитині складно розлучатися з мамою, і за допомогою сліз вона демонструє своє ставлення до цього. Водночас відсутність сліз не завжди говорить про те, що дитина адаптувалася до умов дитячого садка. Навіть якщо сліз немає, потрібно звертати увагу на тривожні «дзвіночки» дезадаптації: з’явилися страхи та необґрунтована тривожність; виникли проблеми зі сном, з прийомом їжі; посилилася примхливість, з’явилися агресивні прояви тощо.
Активність
Міф. Якщо дитина активна та йде на контакт з іншими дітьми, то вона легко адаптується до умов дитячого садка.
Реальність. Якщо малюк непосидючий, активний, занадто рухливий, йому все, всюди й одразу треба, то, ймовірно, станеться так, що вихователі будуть змушені дещо стримувати, пригальмовувати його. Це може сформувати в дитини негативне уявлення про дитячий садок як місце, де усе заборонено. У такому разі батьки мають пояснити дитині, як слід поводитися серед дітей і зокрема те, що вихователь дбає про всіх дітей. Тому потрібно дотримуватись певних правил. Щоб допомогти дитині легше переносити обмеження, слід у вечірні години дати їй змогу «випустити пар». Тож забираючи свого малюка з дитячого садка, батькам варто дозволити йому полазити по всіх драбинах на спортивному майданчику, пройтися по колоді, повисіти на перекладині, погойдатися на гойдалці тощо. Слід створити умови, за яких дитина виплесне всі «не біжи», «не поспішай», «будь обережним», які вона чула від вихователя протягом дня.
Підготовка
Міф. Усього, що потрібно вміти, дитину навчать у дитячому садку.
Реальність. Дитина зі сформованими навичками самообслуговування почуватиметься у нових умовах значно легше і впевненіше. Тому під час підготовки дитини до відвідування дитячого садка її слід навчити: їсти акуратно та самостійно — ретельно пережовувати їжу, користуватися серветкою, не кришити хліб, не проливати суп, виходити з-за столу лише після закінчення їжі, дякувати; засукувати рукави під час умивання; мити руки та обличчя, не розбризкуючи воду; не обливати одяг, користуватися милом, витирати руки й обличчя рушником, вішати його на місце; користуватися носовою хустинкою, туалетом; бути охайною, причісуватися, помічати та усувати самостійно чи з допомогою дорослих недоліки, неохайність в одязі; одягатися самостійно або ж з допомогою дорослих, намагатися застібати ґудзики, зав’язувати шнурки, самостійно знімати одяг та взуття, акуратно складати одяг. До того як дитина прийде в дитячий садок, батьки мають подбати про те, щоб дитина мала хоча б елементарне уявлення про побутове самообслуговування. Якщо дитина опанує ці навички з раннього дитинства, надалі вона буде виконувати їх без нагадувань.
Поведінка
Міф. Коли дитина починає відвідувати дитячий садок, у неї псується характер і поведінка.
Реальність. Відвідування дитячого садка не впливає на характер дитини. Проте слід зауважити, що зміна звичного способу життя не може пройти для дитини безслідно. Причиною погіршення поведінки можуть бути втома, тривожність, а інколи й неправильна поведінка батьків. Агресія, істерика та інші негативні прояви у такому разі є фактично реакцією впливу на ситуацію, що не влаштовує дитину. Вона незадоволена станом речей і починає протестувати в єдино доступний для неї спосіб. Однак сварити дитину за її вередування, роздратованість, агресію не можна! Це не її провина! У цьому винні дорослі, які байдуже поставилися до такої проблеми, як пристосування дитини до нових умов перебування в дитячому садку.
Відмінності
Міф. Усі діти однаково складно переживають період адаптації.
Реальність. Усі малюки адаптуються до умов дитячого садка по-різному. Хтось легше, а хтось складніше. Хтось швидко, а в декого адаптація розтягується майже на пів року. Річ у тім, що всім дітям притаманні індивідуальні психофізіологічні особливості, які зумовлюють їхню поведінку, ступінь активності, емоційні реакції на певні ситуації. Тому тривалість цього періоду в кожного буде своя.
Три форми адаптаційного періоду, які різняться тривалістю:
легка — 1—16 днів;
середня — 16—32 днів;
складна — 32—64 дні.
Ступінь складності процесу адаптації залежить від багатьох чинників: соціальних, економічних, а також від індивідуальних психофізіологічних особливостей організму дитини.
Інформація
Міф. Розповідати про дитячий садок заздалегідь не потрібно, щоб не налякати дитину.
Реальність. Опинившись у незнайомому оточенні, дитина переживає брак інформації, проте має інтенсивно адаптуватися до нових обставин. Це зумовлює емоційне напруження, тривожність різного ступеню вираженості. Водночас поінформованість про життя в дитячому садку забезпечить дитині спокійне і впевнене входження в нову ситуацію. Батькам варто розповідати дитині, наприклад, як вони самі ходили до дитячого садка, що було там цікавого. Можна вигадувати цікаві історії з дітьми, що ходять у дитячий садок, а можна й погратися: «Наша лялька Катруся піде в дитячий садок. Іди сюди, Катруню, привітайся. У тебе буде своя шафа для одягу (варто показати іграшкову шафку, скласти туди кілька ляльчиних речей). Обідати ти будеш за столом (розмістити ляльку за столиком) поруч з іншими ляльками. У тебе будуть друзі, з якими ти будеш цікаво й весело гратися. Потім мама за тобою прийде». Таке своєрідне передбачення подій, ігрова участь у них дитини дасть їй змогу почуватися впевненіше.
Отже, питання входження дитини в нову ситуацію життєдіяльності завжди гостре не лише для неї, а й для її батьків та працівників дитячого садка. Проте саме від дорослих залежить ступінь загострення дитячих переживань і тих труднощів, які відчуватиме дитина у процесі звикання до умов дитячого садка. Дорослі мають максимально полегшити цей процес.
Тому не довіряйте міфам, а дослухайтеся до своєї дитини і її потреб!!!
Як залишити дитину без сліз. Успішна адаптація.
Іноді величезною проблемою для дорослого стає привести свого малюка до дитячого садка і залишити його там. БЕЗ СЛІЗ! Тобто залишити дитину в садку — проблема не така велика. Проте зробити так, щоб малюк не розплакався, не хапався щосили за маму, тата чи бабусю, не кричав так, що чутно навіть за три квартали, — ось справді складне завдання. У цій статті ми розповімо батькам про те, як змінити ситуацію, зробити так, щоб дитина йшла в садок із задоволенням та усмішкою, не почувалася кинутою і самотньою, не переживала прикрість і нерозуміння.
Спершу проаналізуємо, що відчуває дитина, яку привели до дитячого садка. Наприклад, якщо це сталося з нею вперше.
♦ Дитині дуже страшно, оскільки все здається абсолютно незнайомим.
♦ Дитина не розуміє, навіщо її сюди привели.
♦ Вона дуже хоче повернутися туди, де їй тепло, спокійно і звично, тобто додому.
♦ Вона боїться нових людей — нянечки, виховательки та інших незнайомих дорослих.
♦ Малюк поки що не вміє знайомитися з дітьми і вважає навколишнє середовище ворожим для себе.
♦ Він ще не готовий відірватися від мами або тата, не почувається в безпеці, коли їх немає поряд.
І це ще не всі почуття, які переживає дитина. При цьому вона ще не може повністю усвідомити їх і висловити. Якщо ви запитаєте в малюка, чого він плаче, він не зможе відповісти вам.
А що відчуває дитина, яка в садку вже не вперше, але при цьому ніяк не хоче відпускати свою рідну і улюблену людину?
• Малюк може досі відчувати страх перед новими обставинами або вихователькою (нянею).
• Він може відчувати образу на батьків за те, що вони залишають його самого і йдуть.
• Дитина могла стати жертвою дитячої агресії в попередні дні, і тому відчуває страх, відмовляється залишатися в групі.
Навчіться «відпускати» дитину емоційно, тоді і їй буде набагато легше.
Чого нам, дорослим, не треба робити, якщо ми хочемо без проблем піти з дитячого садка на роботу або у справах?
• Не треба залякувати дитину дитячим садком в інший, «недитсадковий» час («Якщо погано поводитимешся, віддам тебе в садок на весь день!»).
• Не слід погіршувати ситуацію, раз у раз повторюючи дитині про те, що вам треба скоріше йти, що вам ніколи, що ви спізнюєтесь на роботу. Намагайтесь планувати свій ранок так, щоб у вас був час поспілкуватися з дитиною, спокійно дійти до садка, поговорити з вихователькою, обійняти і поцілувати свого малюка. Інакше в дитини виникне відчуття, що ви від неї біжите геть.
• Не говоріть дитині, що, якщо вона плакатиме, ви взагалі за нею не прийдете. Малюк обов’язково запам’ятає ваші слова. Вони його злякають, адже найбільший дитячий страх — це страх загубитися і залишитися самому. Тоді гучна істерика наступного дня вам забезпечена.
• Не брешіть дитині. Не можна говорити малюкові, що нікуди не підете, і при цьому йти тоді, коли він захопився грою. Це дуже боляче і прикро.
Не обманюйте дитину, кажучи, що нікуди не підете. Вона сприйматиме це як обман.
А тепер розглянемо правильне розв’язання проблеми.
• Перш ніж вести малюка до дитячого садка, намагайтесь створити позитивний образ садка у його свідомості. Розповідайте про те, як у садку цікаво, як весело грати з дітьми, дізнаватися щось нове, які там є іграшки.
• Почніть освоювати територію садка ще до того, як малюк його відвідуватиме. Попросіть дозволу погуляти на майданчику, зайти в групу, походити по коридорах. Для дитини дуже важливо, щоб обстановка була хоч трохи знайомою.
• Знайдіть хорошу, розумну, добру, люблячу дітей виховательку. Вона не повинна кричати, принижувати дітей, бути байдужою. Познайомте з нею малюка заздалегідь. Можливо, навіть поводіть дитину деякий час у групу просто на прогулянку.
• Ще до початку відвідування садка створюйте більше таких ситуацій, у яких дитина могла б спілкуватися з іншими малятами. Навчіть її грати в спільні ігри, знайомитися, ділитися, відстоювати свої інтереси.
• Іноді причина дитячих сліз у садку — небажання батьків відпускати малюка. Тому спершу розберіться з власними почуттями. Якщо мама, ледь не плачучи, тримає малюка за ручку і насилу відпускає до дітей, малюк плакатиме і сам, намагаючись викликати ще більшу жалість у мами. Переконайте себе, що в дитячому садку дитині комфортно, що їй весело грати з малятами, що ви знайшли хорошу виховательку тощо.
• Якщо ви розумієте, що вам важко впоратися з емоціями, а комусь із близьких зробити це простіше, або дитина когось із близьких відпускає легше, нехай саме ця людина і відводить малюка до садка. Наприклад, з мамою розлучатися важко, а з татом трохи легше? Тоді нехай тато відводить дитину вранці.
• Хваліть малюка «за мужність і героїзм», якщо він зумів впоратися зі своїми емоціями, тобто якщо раніше він плакав, а сьогодні спокійно вас відпустив, не забудьте увечері похвалити його.
• Давайте малюкові в садок його улюблені м’які іграшки, які символізують домашній затишок і тепло. Іграшки допоможуть дитині впоратися з почуттям самотності.
• Можете дати дитині сімейні фото. Тоді вона відчуватиме, що ви поруч. Їх можна прикріпити в шафці.
• Частіше говоріть малюкові про те, як ви його любите. Розкажіть про свої почуття, які виникають у вас тоді, коли він у дитсадку: «Я дуже сумую за тобою. Але я знаю, що тобі в садку добре і весело. Час мине дуже швидко. Я за тобою прийду, і разом ми гулятимемо. Я теж чекаю вечора».
І найголовніше: шановні батьки, пам’ятайте, що Ваш малюк не винний у тому, що йому саме без Вас страшно і самотньо. Тому не потрібно сварити його за сльози вранці.
Немає коментарів:
Дописати коментар